ОСОБЛИВОСТІ МОТИВОВАНОСТІ ЛЕКСИКИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Abstract

У статті розглянуто питання виникнення та функціонування лексичних одиниць, що детермінуються, головним чином, необхідністю спілкування, пов’язані з процесами номінації. Наводяться приклади з англійської мови. Завдяки номінації створюється система матеріальних та чуттєво сприйманих мовних знаків, які покликані позначити окремі предмети та класи предметів, їх властивості та відносини, а також факти чи ситуації. Залежно від мовних форм – слів, словосполучень чи речень – у межах загальної категорії номінації можна вирізнити окремі номінації. Ці елементи номінації знаходять вираз у будь-якій мові і формують об’єктивний фундамент для виникнення основних класів слів, що їх називають: іменників, дієслів, прикметників, числівників та різноманітних службових слів. У залежності від характеру подій дійсності, у лінгвістиці, за подійовим змістом та синтагматичним оформленням, вирізняють пропозитивні номінанти. Коли ми використовуємо поєднання слів – вихідні та прості одиниці номінації, які зустрічаються у різних їх формах, – ми будуємо найменування складніші за своєю структурою, і, як результат, отримуємо комплексні одиниці: похідні слова, словосполучення, речення та врешті-решт - текст. Деякі лінгвісти уважають, що мотивованість може виступати під різними найменуваннями: «знак значення», «лексична об’єктивація», «мотивація», «осмисленість внутрішньої форми», «обумовленість внутрішніми відносинами», «словотворче значення», «етимологічна структура слова» та інші. Мотивованість, як мовне явище, – відображення засобами мови однієї або кількох ознак предмета у його назві, без зміни при цьому суті мотивованості, якщо йдеться, насамперед, про дериваційні відносини. Тісний і нерозривний зв'язок між звучанням і змістом є обов’язковою умовою існування будь-якої лексичної одиниці та носить детермінований характер у мотивованих одиницях,того часу як у одиницях невмотивованих вона абсолютна, умовна та довільна. Професор В.Лейчик, наприклад, вирізнив такі типи мотивованості: мотивованість форми, обумовлена мовним субстратом терміна; мотивованість семантики, тобто відношення до об'єкта позначення та мотивованість функції, тобто місце терміна у терміносистемі. Лінгвіст С. Ульман, у свою чергу, вирізнив три типи мотивованості: семантичну, морфологічну та фонетичну або природну мотивованість. Семантична мотивованість ґрунтується на співіснуванні прямого та конотативного значень слова у синхронічному плані. Натомість, морфологічна мотивованість передбачає прямий зв'язок між лексичним значенням компонентних морфем і структурною моделлю слова.Цей тип мотивованості зустрічається у похідних та складних словах.Морфологічна мотивованість відбувається у тому випадку, якщо існує певний зв'язок між морфологічною структурою слова та його значенням.Такий тип мотивованості спостерігається у похідних та складних словах.ЛінгвистТ. Кіяк, наприклад, розробив на мовному рівні такий різновид мотивованості лексичних одиниць, як змістовну чи інтенсіональну, і розглядає її як структурно-семантичну характеристику лексичної одиниці, яка за допомогою засобів мови експлікує раціональний лексико-семантичний зв'язок між значенням та внутрішньою формою даної одиниці.